Український інститут книги проводить Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку тематичну акцію «Національний тиждень читання. Тиждень поезії». Вона триватиме з 16 по 24 березня 2024 року й охоплює дату святкування Всесвітнього дня поезії – 21 березня.

Мета акції – консолідувати українське суспільство навколо читання як життєвої стратегії.

Тиждень поезії в Україні відбудеться вперше, і це можливість відзначити роль поетів і поетичного слова в культурі.

Тема Тижня поезії – «ДІМ». Гаслом став рядок із вірша Ірини Шувалової «Ріки незмінно течуть додому».

«Цей тиждень читання присвячений поезії як камертонові наших почуттів. За фокусну тему ми обрали Дім, дорогий кожному з нас зокрема і всім разом. Гасло тижня читання поезії  – «Ріки незмінно течуть додому»  – це про міцні зв’язки з батьківщиною, попри відстані. Ми хотіли б, щоб читання поезії розрадило і підтримало  українців, які через війну росії проти України втратили свої домівки, змушені були переїхати в інший регіон країни чи закордон. Україна – це наш спільний дім, тепло якого дає сили і жити, і боротися за перемогу», – зазначає директорка Українського інституту книги  Олександра Коваль.

 Міністерство культури та інформаційної політики України пропонує використовувати єдину айдентику до 210-річчя від дня народження видатного українського поета, художника Тараса Григоровича Шевченка.

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3832747-do-210ricca-vid-dna-narodzenna-sevcenka-mkip-proponue-vikoristovuvati-edinu-vizualnu-simvoliku.html?fbclid=IwAR20Vj1idW1u5oTHWPz9AhnEP4GVfUFepRWqSVE2zlRapnGh0NfwDB4-fJ0

ТРЕТИНА УКРАЇНЦІВ НА ПРИФРОНТОВИХ І 

ДЕОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ   ХОДЯТЬ ДО БІБЛІОТЕКИ

Одним із найпопулярніших видів дозвілля серед українців на прифронтових і деокупованих територіях є читання: його практикують 40% українців, водночас до бібліотек ходить третина людей: 10% відвідують їх раз на місяць або частіше, 15% — раз на кілька місяців чи пів року. Про це свідчить дослідження соціологічної групи «Рейтинг».

Згідно з дослідженням, у містах люди мають більшу зацікавленість до усіх видів культурних заходів, а в селах та містечках насамперед цікавляться концертами, фестивалями і творчими гуртками.

 Найкраще бібліотеки працюють у Чернігівській, Сумській та Миколаївській областях, де понад 75% людей знають про те, що у їхніх селах і містах книгозбірні працюють. Найгірша ситуація — в Херсонській (21%) та Харківській (48%) областях. В інших регіонах майже 60% зазначили, що бібліотеки наразі працюють.

 Водночас 10% опитаних, котрі знають про роботу бібліотек, ходять до них щомісяця або частіше. Близько 15% зазначили, що відвідують їх кілька разів впродовж півріччя. Не відвідують книгозбірні близько двох третин таких опитаних.

 Відвідувачі книгозбірень відносно найкраще оцінили роботу працівників бібліотек, високі оцінки отримали й перелік заходів, і матеріальна оснащеність бібліотек. Найкращі оцінки роботи бібліотек за різними критеріями поставили жителі Харківської, Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей. Серед відвідувачів бібліотек Чернігівської та Сумської областей відносно частіше фіксували невизначені оцінки.

 Більшість українців з прифронтових територій не підтримують закриття закладів культури в малонаселених пунктах. 78% вважають, що відновлювати/відбудовувати зруйновані заклади культури потрібно лише після закінчення війни, відновлення зараз підтримують лише 17%. Найчастіше проти негайної відбудови виступили херсонці і жителі Херсонської області.

 Переважна більшість українців вважають, що сфера культури у їхній громаді фінансується недостатньо. Підтримують фінансування культурних закладів 50% опитаних, не підтримують – 44%, не змогли відповісти – 6%.

 «Фінансування культури часто сприймається респондентами як конкурентне до фінансування ЗСУ. Саме тому визначаючи велику значущість культури під час війни, вони постійно розмірковують, як фінансувати культуру, якщо гроші потрібні на фронті. Часто це питання не має хорошого рішення з їхньої точки зору. Частина респондентів вважає, що культуру треба фінансувати мінімально, так, щоб підтримувати зарплати працівникам культури, проводити тільки скромні локальні події, а не дорогі заходи. Потреби фронту мають бути пріоритетом держави, а потім вже культура», — переконані автори дослідження.

 Про культурне життя громади від близьких та знайомих відносно частіше дізнаються у Харківській та Херсонській областях, з каналів Telegram – у Харківській, Запорізькій та Херсонській областях, з Facebook – у Сумській, з інтернет-сайтів та Instagram – у Запорізькій, з місцевого телебачення у Дніпропетровській.

 Дослідження доводить, що більшість громад знає про грантову підтримку культури і намагається подаватися на гранти, деякі громади мають успішні випадки отримання та використання грантів.

 Опитування також свідчить, що мешканці прифронтових територій найчастіше мають регіональну ідентичність, українську громадську ідентичність теж має дуже велика кількість людей, гірші ж показники щодо європейської тожсамості. Відносно вищий рівень відчуття європейської ідентичності зафіксований у Сумській, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях, найнижчий — в Одеській та Харківській. Відчуття радянської ідентичності є у незначної кількості респондентів, дещо частіше серед старшого населення та тих, у кого мова спілкування російська. Дещо частіше про радянську ідентичність відповідали в Одеській та Запорізькій області, рідше – у Сумській.

 Повністю висновки соціологічної групи «Рейтинг» можна переглянути тут.

 Опитування провели серед населення Чернігівської, Сумської, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської,
Миколаївської та Херсонської області віком від 18 років. Вибірка репрезентативна за віком, статтю та типом поселення. Вибіркова сукупність: загалом 3200 респондентів (по 400 респондентів на кожну область). Метод опитування: особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Статистична похибка вибірки (з довірчою імовірністю 0,95): не більше 4,9% для кожної з областей. Терміни проведення: 17 листопада – 4 грудня 2023.

 В якісному етапі дослідження взяли участь 312 респондентів. Було проведено 120 глибинних інтерв’ю (по 15 глибинних інтерв’ю серед 5 категорій респондентів в кожній з досліджуваних областей) та 24 фокус-групові дискусії (по 3 фокус-групи серед місцевого населення в кожній з досліджуваних областей). Терміни проведення: 21 листопада – 3 грудня 2023.

 https://chytomo.com/tretyna-ukraintsiv-na-pryfrontovykh-i-deokupovanykh-terytoriiakh-khodiat-do-bibliotek/

 

У Києві дерусифікували ще п'ять бібліотек

Київська міська рада перейменувала п’ять бібліотек, назви яких були пов’язані з ідеологічними персонами Росії.
Такі рішення ухвалено 18 січня на пленарному засіданні Київської міської ради більшістю депутатів, передає Укрінформ із посиланням на пресслужбу Київради.
Як зазначила голова постійної комісії з питань культури, туризму та суспільних комунікацій Вікторія Муха, перейменування бібліотек – це поступ очищення від маркерів «руского міра».
«Возвеличення РФ, СРСР та російського імперіалізму неприпустиме у столиці України. Ми зараз працюємо над тим, щоб врешті позбутися всіх ідеологічних ворожих назв у нашому місті. Культурна кремлівська пропаганда десятиліттями намагалася знецінити нашу історію, наших людей, і зараз місто працює над тим, щоб відновити справедливість. У тому числі київські бібліотеки мають носити імена визначних українців», – наголосила Муха. За рішенням Київради бібліотека імені Костянтина Симонова тепер називатиметься «Бібліотека на Воскресенці»; бібліотека імені Володимира Маяковського – «Бібліотека на Русанівці»; бібліотека імені Максима Горького – імені Миколи Куліша; бібліотека імені В. Дубініна для дітей – «Бібліотека імені Дмитра Білоуса для дітей»; бібліотека імені М. Чернишевського – «Бібліотека на Дегтярівській».
Як повідомляв Укрінформ, у Києві в листопаді перейменували 10 бібліотек, назви яких пов’язані з Російською Федерацією та радянською ідеологією.

https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3815377-u-kievi-derusifikuvali-se-pat-bibliotek.html

Українська Вікіпедія відзначає  день народження. 

 На кінець 2023 року кількість статей в українській Вікіпедії перевищила 1,3 млн, що є 14-м показником у світі.

«Загальне число статей на кінець року перевищило 1,3 млн. Це 14-й показник у світі», - йдеться в повідомленні.

За даними авторів блогу, у 2023 році в українській Вікі з’явилася 84 431 стаття, що на 4,9% менше, ніж роком раніше.

Протягом 2023 року в українській Вікіпедії зафіксовано 1 188 млн переглядів сторінок, що на 12% більше, ніж у 2022-му (1 060 млн переглядів). Абсолютне річне зростання становить 128 млн переглядів. Наголошується, що за 7 років популярність української Вікіпедії зросла на 124%.

За наявною інформацією, найбільш популярними в україномовній версії Вікіпедії є статті, що стосуються географії, історії, культури і мистецтва, архітектури, музейної справи, війська, політики.

За даними некомерційного Фонду Wikimedia, Вікіпедія отримала понад 84 мільярди переглядів сторінок у 2023 році. Російська агресія проти України також потрапила до списку.

 

День народження Діда Мороза

 

За легендою, Діду Морозу вже більше 2000 років!

Але День народження Діда Мороза, це хоч і вельми умовна, але цілком конкретна дата в наших календарях.

Все  виявилося  досить просто. На територію, де до нині проживають нащадки давніх слов’янських племен, зима приходить як і раніше - 18-го листопада, тому проблем з визначенням дати народження цієї чудесної і дивовижною особистості просто не виникло.

Не будемо зараз заглиблюватися в усі подробиці та нюанси цієї славної події. Зосередимося на головному: доброта, любов і безкорисливість - це справжнє диво у всі часи. Важливо не забувати про це. Особливо дорослим. А дітям це і так відомо.

Ми всі були дітьми, мабуть, вірили в Діда Мороза. Зі святом!

 

 

Лауреаткою премії Центральної Європи Angelus за твори, перекладені та видані польською мовою, стала українська письменниця родом з Івано-Франківська Катерина Бабкіна.

Катерина Бабкіна отримала перемогу за книжку «Мій дід танцював краще за всіх». Вона отримає 150 тисяч злотих. Перекладач книжки, польський письменник і літературний критик, Богдан Задура, отримає 40 тисяч злотих.

Крім того, Катерина Бабкіна отримала Приз глядацьких симпатій імені Наталії Горбанєвської. Цією відзнакою нагородили за підсумками читацького онлайн-опитування. Катерина Бабкіна отримає тримісячну стипендію на резиденцію у Вроцлавському домі літератури.

Катерина Бабкіна — українська письменниця, сценаристка і драматургиня. Авторка поетичних збірок «Вогні святого Ельма», «Гірчиця», «Знеболювальне і снодійне», «Заговорено на любов»; збірок оповідань «Лілу після тебе», «Щасливі голі люди»; роману «Соня»; збірок дитячих повістей «Гарбузовий рік» та «Шапочка і кит»; нон-фікшину для дітей «Сила дівчат» (у співаворстві з Марком Лівіним), воркбуку «Звичка писати».

Літературна нагорода Angelus у вигляді премії та статуетки вручається щороку з 2006 за найкращу прозову книгу, опубліковану польською мовою попереднього року. Організатором і фундатором є місто Вроцлав. Лауреатом може стати письменник, який походить із Центральної Європи (Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Північна Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія). Премію вручають за найкращі прозові твори авторам, які у своїх текстах звертаються до найважливіших, найбільш актуальних тем сучасного світу, дають поштовх до міркувань і глибокого пізнання інших культур.

Раніше лауреатами премії ставали українські письменники Юрій Андрухович («Дванадцять обручів» 2006), Оксана Забужко («Музей покинутих секретів» 2013), Сергій Жадан («Месопотамія» 2015).

 

 

Цікаві факти про Маргарет Тетчер, які варто знати

13 жовтня народилася  Маргарет Тетчер, прем'єр-міністр Англії (1979-90). Її  історія -  яскравий приклад того, як можна досягти успіху завдяки рішучості, сміливості і впертості.

Факт №1

Першою і поки єдиною жінкою, яка перебувала на посту прем'єр-міністра Великої Британії, була Маргарет Тетчер. Вона керувала зовнішньою і внутрішньою політикою країни 11 років поспіль. Такої постійності в Англії не було від початку XIX століття.

Факт №2

У всьому світі Маргарет Тетчер відома під прізвиськом «Залізна леді». Його вона отримала завдяки статті в газеті «Красная звезда». Вона різко розкритикувала Радянський Союз, за що радянський журналіст назвав її «залізної дамою». В британській пресі таку фразу переклали як «залізна леді». Кмітлива Маргарет охоче скористалася цим влучним прізвиськом і її перша виборча компанія була проведена під гаслом «Британії потрібна залізна леді».

Факт №3

Маргарет зростала разом зі старшою сестрою Мьюріел у скромній квартирі, в якій не було ні туалету, ні гарячої води. Квартина була розташована прямо над магазином бакалії, який належав батьку дівчат. Сестри часто допомагали у крамниці.

Факт №4

Майбутня «залізна леді» з дитинства була досить активною і цілеспрямованою, вона відмінно навчалася, грала на піаніно, ходила на курси поетичної майстерності. А ще полюбляла займатися спортом: хокеєм на траві, плаванням, спортивною ходьбою.

Факт №5

Через кмітливість, гострий розум і не менш гострий язик однокласники називали її Меггі Зубочисткою.

Факт №6

Маргарет Тетчер отримала освіту хіміка і декілька років навіть працювала хіміком- дослідником, розробляючи емульсифікатори для виробництва морозива.

Факт №7

Перше кохання Маргарет зруйнувала її рідна сестра Мьюріел. Молодий шотландський фермер, який залицявся до дівчини, несподівано вподобав її сестру. Мьюріел була цілковитою протилежністю Маргарет, вона не любила і не вміла підтримувати серйозні політичні розмови, більше до душі їй були кулінарія та домашнє господарство.

Факт №8

Шлюб Маргарет з Денісом Тетчером назвали шлюбом за розрахунком. Саме завдяки чоловікові вона змогла здобути юридичну освіту, а згодом зайнятися адвокатською практикою і оплатити передвиборчу боротьбу за місце в палаті громад.

Факт №9

Вона була першою жінкою-прем'єром в історії європейських держав.

Факт №10

Маргарет Тетчер була успішна не тільки в політиці, а й у сімейному житті. Зі свої чоловіком Денісом Тетчером вона прожила у щасливому шлюбі багато років, народивши і виховавши двох дітей.

 

            Сьогоднішній день календаря багатий на події.

13 вересня світ відзначає Міжнародний день шоколаду, День програміста, День осінніх пирогів, День позитивного мислення, День народження пеніциліну, Міжнародний день пам'яті жертв фашизму, Всесвітній день журавля, День народження біоніки. 

 Зупинимося детальніше  лише на одному. Ось які золоті правила позитивного мислення наводять простори Інтернету.

 Не варто ставити на собі хрест. Наша свідомість з часом може сформувати нову картину життя, якщо ви будете керуватися декількома правилами:

Свідома установка на позитив

Забороніть собі розчаруватися

Спілкуйтеся з позитивно налаштованими людьми

Вірте в свою особистість

Будьте цілеспрямовані

Пам’ятайте, що думка – матеріальна

Радійте простому

Постійно розвивайтеся

Прагніть жити повним життям

 Це значить – знаходити час, сили і кошти на максимум життєвих областей – сім’я, особисте життя, друзі, робота, відпочинок, хобі, подорожі – все це повинно бути присутнім у вашому житті.

 Зробіть ці правила принципами, за якими відтепер ви будете жити. Завдяки їм, ви зможете змінитися і жити в гармонії.

 Усе буде добре!

 

Вересень.  Початок нового навчального року. Я думаю, що мене чудово розуміють колеги із бібліотек навчальних закладів

 

         Чудовий подарунок до початку нового навчального року отримали здобувачі освіти нашого закладу: до бібліотеки надійшли нові книги. Та ще й які! Вперше за останні роки оновлюється фонд підручників з підприємництва. Це навчальний посібник Галини Карпюк  «Основи підприємництва».

Автор - заслужений вчитель України, методист Українського центру оцінювання якості освіти, а сам посібник адресований здобувачам професійної (професійно-технічної) освіти.

У даному навчальному посібнику розглянуто теоретичні аспекти підприємництва як виду господарської діяльності людей, правові основи ведення бізнесу в Україні, практикоорієнтовані алгоритми започаткування власної справи та функціонування суб’єктів підприємництва, передусім фізичних осіб-підприємців. Матеріал посібника адаптовано до умов господарювання сучасної України. Посібник допоможе майбутнім підприємцям оволодіти таємницями підприємництва, знайти свій шлях до успіху, впевненіше вести власну справу.

Електронна версія  за посиланням

https://mon.gov.ua/storage/app/media/pto/2021/04/19/Osnovy%20pidpryyemnytstva.pdf

 

 

5 вересня 1946 року народився Фредді Мерк'юрі - британський співак, автор пісень і музичний продюсер, відомий передусім як вокаліст та клавішник рок-гурту Queen. Він прославився своїм яскравим сценічним образом та вокальним діапазоном в чотири октави. 

Фредді Мерк'юрі написав і виконав багато хітів Queen, Виступаючи в складі гурту Queen, мав водночас і сольну кар'єру, а іноді був продюсером та запрошеним музикантом для інших колективів.

Шанувальникам творчості Фредді Мерк'юрі раджу  переглянути 10-й номер журналу «Личности» за 2019 рік, в якому досить детально та відверто йдеться про творчий та життєвий шлях співака.

 

       У кожного покоління свої кумири.   У моїх ровесників – це Муслім Магомаєв. Втім, тоді ще й слова такого, мабуть, не вживали. Просто називали його улюбленим співаком.

17 серпня день народження Мусліма Магомаєва, пік популярності якого прийшовся на другу половину тепер вже минулого століття.

Тоді було багато пісень Мусліма, але дуже мало інформації про самого співака. А це, в свою чергу, породжувало різні чутки та домисли.

Сьогодні простори Інтернету пропонують нам безліч матеріалів про видатного співака: різноманітні спогади, статті, книги, навіть художній фільм. І, звичайно, чудову можливість послухати пісні у його виконанні.

Але я хочу повернутися до 1999 року, коли видавництво «Вагрус»  випустило у широкий світ біографію та мемуари під назвою «Любовь моя - мелодия Муслим Магомаев».

Книга стала відкриттям  для всіх шанувальників творчості великого співака: неочікувана, відкрита, місцями парадоксальна, вона залишала простір для читацьких питань та фантазій.

У 2019 році у видавництві АСТ вийшла друком ще одна цікава книга «Живут во мне воспоминания Муслим Магомаев», яка була перевидана вже наступного року.

Як зазначається у анотації: такі перевидання завжди своєчасні та актуальні, тому що вони, по-перше, дозволяють читачу з позицій сьогодення ще раз оцінити, відчути великий період історії країни з досить незвичного ракурсу: очима дуже популярного на той час естрадного та оперного співака, супер зірки. А по-друге, ще раз прослідкувати, по новому побачити знакові особливості  розвитку самої творчої особистості.

Тому, шановні прихильники творчості Мусліма Магомаєва, черговий раз згадуємо  свого кумира та відкриваємо його заново.

Хочу навести ще один цікавий факт: у далекому 1993 році вийшла ще одна книга  М. Магомаєва під назвою «Великий Ланца». Вона розповідала про життя та творчість видатного американського співака Маріо Ланца. Автор книги на великому фактичному матеріалі розкрив блискучу співучу кар’єру  та трагічну долю Ланца.

 

 

Десь років три тому я познайомилась з творчістю англійської романістки, журналістки Дж. Моєс. Її найвідоміший твір «До зустрічі з тобою». Саме з цієї книги і розпочалося моє знайомство з автором. Книга дуже емоційна, як кажуть, «зайшла в моє серце». Потім перечитала все доступне як у паперовому варіанті, так і в електронному вигляд. Щось подобалось більше, щось менше, але такого емоційного стану, як від першої книги, вже не було.

І ось нова зустріч з Дж. Моєс. На цей раз це книга у російськомовному перекладі  «Дарующий звезды». Чому я про неї пишу тут?

А тому, що її герої – наші з вами колеги, шановні бібліотекарі.

Чи знали ви, що за часів Великої депресії, щоб вирішити проблему безробіття та підвищити рівень грамотності населення,  у деяких районах США був запропонований антикризовий проект, який мав назву

"Pack Horse Library" – кінна бібліотечна служба. У реалізації проекту прийняли участь жінки, які організували збір книг та журналів, їх збереження та доставку до читача. Сучасною мовою: організували роботу пересувної бібліотеки.

До речі, до проекту "Pack Horse Library" мала безпосереднє відношення Елеонора Рузвельт - перша леді тодішнього президента США.

 В основі роману Дж. Моєс лежить описаний історичний факт. Йдеться про жінок-бібліотекарів  штату Кентуккі, які на конях доставляли книги у віддалені гірські селища.

Звичайно, у кожної героїні своя доля, за якою ми слідкуємо протягом всієї книги. Книга про дружбу, підтримку, кохання, але я її читала, перш за все, з професійної точки зору. Сучасні бібліотекарі доставляють своїм читачам книги на велосипедах, а тут приклад кінної бібліотеки. Раджу і вам почитати цю книгу.

 

 

 

           Нещодавно, 22 травня,  відзначався щорічний Міжнародний день біологічної різноманітності.

У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін “біологічне різноманіття” визначається як “різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає у себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманітність екосистем”.

Поняття «біорізноманніття» почало широко застосовуватись після того, як у 1986 р. у США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а у 1988 р. відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття» з матеріалами форуму.

Біорізноманіття, яке ми бачимо сьогодні, – це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами, і на який все більше впливає людська діяльність.

Ось такі світлини зробив один із користувачів бібліотеки саме в Міжнародний день біологічної різноманітності.

 

         

Традиційно у третій четвер травня українці святкують День вишиванки.  Він не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами – українці та всі прихильні до нас та до нашої культури люди.

Акція бере початок з ініціативи студентської молоді факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. У 2006 році вони запропонували один день року присвятити українській вишитій сорочці. Можна сказати, що свято існувало й відзначалося у вузькому колі, але у 2014 році воно вийшло не тільки за межі гуртка свідомого українського студентства, але й за межі самої України.

Ми також не залишись осторонь: презентація книжкової виставки «Українська вишивка».

            Ви любите мандрувати? Я  ДУЖЕ. Ось напередодні Дня Європи в Україні  спробувала поєднати любов до мандрів та любов до книги в презентації. Пропоную  здійснити віртуальну подорож разом зі мною.

 

       

11 травня 1927 року створена Американська академія кіномистецтва і заснована вища нагорода американського кінематографа – премія «Оскар».

Чудова нагода перечитати останній номер журналу «Личности», який повністю присвячений оскароносним  особам.

Серед героїв Джек Ніколсон, Одрі Хепберн, Інгрид Бергман, Марлон Брандо, Меріл Стрип,  Стівен Спілберг, Альфред Хічкок, Уолт Дісней.

Як на мене, то я перечитала із задоволення весь номер – від першої до останньої сторінки.

А тепер до історії.

11 травня 1927 року на банкеті в Голлівуді (Каліфорнія, США) президент студії «Metro-Goldwyn-Mayer» запропонував заснувати спеціальну нагороду за найкращі досягнення в кінематографічній царині. Художній керівник студії Седрік Гіббонс, котрий теж був тоді присутній у залі, намалював фігурку лицаря, що стояв на котушці з кіноплівкою. Засновники академії на цьому банкеті затвердили ідею нагороди разом з її ескізом. Такою є історія народження «Оскара».

Перша статуетка була виліплена в 1928 року скульптором Дж. Стенлі. Вона зроблена зі сплаву міді, олова і стибію, покритого шарами міді, нікелю, срібла і золота. Її висота – 34 см, вага – 3,8 кг. Номери на «Оскарі» почали вибивати з 1949 року, почавши з 501 номеру. Перший «Оскар» був вручений акторові Емілю Дженнігсу, до того ж достроково – у лютому 1929 року, хоча перша церемонія вручення нагород відбулася 16 травня 1929. У перший рік було присуджено 15 премій. Церемонія не була удостоєна уваги преси і тільки в наступному році з церемонії вручення премії місцева радіостанція вела прямий репортаж. Кількість премій скоротили до 7 – за кращу чоловічу і жіночу ролі, фільм, режисуру, сценарій, операторську роботу і роботу художника-постановника. Поступово число категорій, за якими присуджувалась нагорода, збільшувалося, досягнувши 24 основних номінацій.

 Цього дня....

5 травня,  440 років тому, у 1581 році, вийшов друком перший східнослов’янський календар і водночас останнє видання Івана Федорова – «Хронологія». ця знаменна подія в Острозі, що мав тоді славу «волинських Афін». Перший східнослов’янський календар Івана Федорова – віршоване пояснення назв місяців церковнослов’янською, гебрейською й старобілоруською мовами білоруського поета Андрія Римші. Власне це не був календар у сучасному вигляді, а звичайна листівка, яку називають «Хронологією». Єдиний екземпляр «Хронології» зберігається в державній бібліотеці Петербурга. Острозька типографія була заснована Іваном Федоровим у 1578 році в маєтку князя Костянтина Острозького і була четвертою (останньою) серед усіх заснованих друкарем. В Острозі Іван Федоров надрукував і першу повну слов’янську Біблію (так звана Острозька Біблія), яка відома у варіантах з датами виходу 1580 і 1581 років. На сьогодні збереглося приблизно 250 екземплярів Книги. Завершивши справи в Острозі, Іван Федоров поїхав до Львова, де намагався організувати нову типографію. Крім того, 1853 року Іван Федоров побував у Кракові, Відні і, можливо, у Дрездені, в архіві якого зберігся лист типографа саксонському курфюсту Августу, написаний у Відні 23 липня 1583 року. Повернувшись до Львова наприкінці 1583 року Іван Федоров захворів і помер. Похований в Онуфрієвському монастирі. Що стосується Андрія Римші, то він був не тільки знаним поетом і перекладачем, але й воїном - воював проти Московії. З 1585 року жив у Вільно (нині Вільнюс).

А ще цього дня, 100 років тому (1921),  французький парфумер Ернест Бо презентував публіці нині вже легендарний аромат «Chanel Nº 5» – створений на замовлення Коко Шанель. За легендою, Коко Шанель попросила пана Бо створити «штучний жіночий аромат, який пахне Жінкою». Бо, попри своє «китайське» прізвище, був французом, спадковим парфумером. До 1917 року він мешкав у Росії, віддано працював на Романових. Після більшовицького перевороту змушений був утікати на батьківщину. Більшовикам парфуми були ні до чого, а от кров французу вони точно б пустили. Їхній вождь – Володимир Ульянов-Ленін любив, аби жінка пахла як Женевське озеро пізньоосіннього ранку. Ернест Бо став першим парфумером, котрому вдалося на основі альдегідів створити повноцінний аромат. Парфумер надав Коко Шанель на вибір десять ароматів, із яких вона вибрала п’ятий – звідси й назва парфумів. Крім того, улюбленим числом Шанель була п’ятірка. Не менш революційним за сам аромат був і флакон, в якім його було презентовано. Якщо раніше виробники занадто багато уваги приділяли їй уваги, надмірно переобтяжуючи декоративними елементами, то Шанель, яка була прибічницею граничної строгості ліній і аскетизму, запропонувала простий прозорий флакон у вигляді паралелепіпеда, аби ніщо не заважало милуватися золотавою рідиною. І сама ідея, і саме виготовлення – все в цій майже сторічній історії вкрилося тьм’яною патиною легенд. До нас дійшов лише чистий запах парфумів, що стали одним із багатьох символів Франції.