Який дивний збіг обставин! 10 березня у далекому 1865 році в Перемишлі під час першого в Західній Україні шевченківського концерту відбулося перше публічне виконання гімну України «Ще не вмерла Україна ...» на слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.

Цього ж дня, 10 березня вже  1953 року, народився  Тарас Петриненко, український музикант, співак, композитор, поет. Автор пісні «Україна», яка перетворилася на своєрідний неофіційний гімн України. Вітаємо!

 

Дороги іншої не треба,
Поки зорить Чумацький шлях.
Я йду від тебе і до тебе,
По золотих твоїх стежках.
Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти.
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти.
Україно, Україно,
Після далечі доріг,
Вірне серце, твого сина,
Я кладу тобі до ніг.
Поки кохаєм до нестями,
І ще не скоро наш кінець.
Ще може нашими серцями,
Розпалим тисячі сердець.
Ще свічка наша не згоріла,
Ще наша молодість при нас.
А те, чи варте наше діло?
То скажуть люди й скаже час.
Україно, Україно,
Після далечі доріг,
Вірне серце, твого сина,
Я кладу тобі до ніг.
Програш
Україно, Україно,
Після далечі доріг,
Вірне серце, твого сина,
Я кладу тобі до ніг.
Україно, Україно,
Після далечі доріг,
Вірне серце, твого сина,
Я кладу тобі до ніг.
Україно, Україно,
Після далечі доріг,
Вірне серце, твого сина,
Я кладу тобі до ніг.
Тобі до ніг.